Так нахабно-брехливо про Тараса Бульбу-Боровця не писали навіть сталінсько-брежнєвські пропагандисти

Рисунок128 липня на власній сторінці у Фейсбуку директор Українського єврейського комітету та керівник низки єврейських організацій в Україні Едуард Долинський розмістив ось таке повідомлення, яке не підкріплене жодним документом. У дискусії з ним він не зміг заперечити жодного мого доказу про те, що наведена ним інформація не відповідає дійсності. Ба більше, намагався  бравурно-абсурдним твердженням анонімного автора  газети «Гайдамака» довести правдивість викладеної інформації на своїй сторінці. Гадаю, відтепер своє слово у нашій дискусії повинні сказати науковці, які захистили дисертації на тему національно-визвольного руху під проводом Тараса Бульби-Боровця, а також народний депутат України – земляк Тараса Бульби-Боровця – Сергій Євтушок, голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович, які зобов’язані (особливо останні) слідкувати за дотриманням Закону України «Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у XX столітті», яким, згідно зі статтею 1.п.13, Українська повстанча армія отамана Тараса Боровця (Бульби) “Поліська Січ” визнана борцем за незалежність України у XX столітті, а, згідно зі статтею 6. п. 1, громадяни України, іноземці, а також особи без громадянства, які публічно виявляють зневажливе ставлення до осіб, зазначених у статті 1 цього Закону, несуть відповідальність відповідно до законодавства.Нижче подаю хід дискусії з якої видно, що п.Долинський звів наклеп на Тараса Бульбу-Боровця.

Іван Ольховський Пане Долинський, ви поширюєте фейк, який створений істориком Джаредом Макбрайтом, який я уже неодноразово спростовував. Тепер спростовую його на вашій сторінці.

По-перше, ви, аби хоч трішечки цікавилися історією Олевська, то знали б, що на початку липня 1941 року там ніяких бульбівців, а тим паче міліцейського спецзагону УПА “Поліська Січ” не було. Дозвіл на його утворення командувач 213 німецької дивізії, генерал Кіцінгер дав тільки 8 серпня 1941 року.Про це пише Бульба-Боровець у своїй книзі “Армія без держави”. Про вступ до Олевська “Поліської Січі” повідомляє газета “Гайдамака” від 21 вересня 1941 року: він відбувся 15 серпня 1941 року.(дивіться фотокопію інформації нижче). 30624411_1596150593838703_2437800940170903552_nУ липні 1941 року господарями у місті були червоні партизани- енкаведисти загону імені Чапаєва (260 осіб) на чолі з начальником райвідділу НКВД т.Лапшиним та комісаром – секретарем райкому КП(б)У Возбранним. Загін був утворений у липні 1941 року Житомирським обкомом КП(б)У в Олевському районі із завданням диверсійно-підривної діяльності.(Дивіться справу партизанського загону іменні Чапаєва в Центральному держархіві громадських організацій України в Києві). Тож, очевидно, що ані змушувати євреїв Олевська їсти траву та пити воду з Уборті січовики не могли. Так само, як і Бульба не міг переїзджати євреїв “тєлєгою” (якою, до речі, у 1941 році не користувався, бо мав велосипеда, мотоцикла та вантажівку). До того ж, з євреями тісно співпрацював, зокрема, призначив своїм перекладачем Хаїма Сигала (сотника Сиголенка), (дивіться кримінальну справу). Жінки- єврейки працювали у їдальні “Поліської Січі”, а також у друкарні.(“Армія без держави”, агентурна справа “Поліська Січ”).

По-друге, щодо розстрілу 535 євреїв у Варварівці. Напередодні Хаїм Сигал попередив єврейського рабина в Олевську про загрозу їхньому життю, про що січовиків повідомив німецький капітан Гічке. Євреї відмовилися втікати мотивуючи це тим, що німці всеодно їх упіймають,а також своїми релігійними переконаннями.(“Армія без держави”). Аби не брати участі в екзекуції євреїв Т.Бульба-Боровець 16 листопада розпустив “Поліську Січ”. А 18 листопада 1941 року рада старійшин УПА “Поліська Січ”рішуче засудила використання німецькою військовою адміністрацією українців в екзекуціях єврейської меншини.(дивись фото протоколу). Ви також спотворюєте картину розстрілу 535 олевських євреїв 19 листопада 1941 року, зазначаючи, що “более 500 еврейских мужчин, женщин и детей были расстреляны бойцами «Полиской Сичи» под командованием немцев”. Як зазначається у протоколі засідання ради старшин “Поліської Січі” “капітан Гічке насильно мобілізував для екзекуції над євреями 60 демобілізованих козаків “Поліської Січі”, які 19 листопада 1941 року повинні розстріляти 535 євреїв, не залишаючи жодної живої душі”. На жаль, картини розстрілу євреїв у Варварівці, я не ніде не знайшов. Тому стверджувати, що вони розстріляні саме січовиками не можу, на відміну від вас. Адже знайомий з масою документів, де страти євреїв проводили спеціально навчені для цієї справи гітлерівці. Хоча є і винятки, про що можна прочитати у деяких кримінальних справах. Але звинувачувати 60 насильно мобілізованих січовиків у розстрілі євреїв Олевська у вас немає підстав. Я вважаю, що і конвоювання до місця страти накладає мроральний тягар на людину. Тому не вважаю за необхідне безпідставно його перебільшувати.

По-третє, у 1946 році Тараса Бульбу-Боровця за доносом біля 6 місяців перевіряла англійська прокуратура щодо причетності до знищення євреїв та поляків. Після перевірки він був виправданий та одержав право на проживання у будь-якій країні. Вас це не вллаштовує? Ви вирішили знову витягнути скелет зі старої шкапи. Для чого? Для праведного гніву? Він з такими, як у вас, аргументами може викликати ще більший гнів у відповідь. Ви цього хочете?

Іван Ольховський Протокол ради старійшин “Поліської Січі”, на якій засуджено залучення січовиків до екзекуцій над єврейською меншиною.

30629387_1596150793838683_4647126142933794816_n

Eduard Dolinsky копія-копіі_копіі

Іван Ольховський А у вас копії з копії і то немає. Ось у чому ваша біда.

Іван Ольховський Публікація журналу “Україна” за 1947 рік про виправдання Тараса Бульби-Боровця у непричетності до знищення євреїв та поляків у роки минулої війни.

Отаман Тарас БульбаEduard Dolinsky )))

Eduard Dolinsky Пан Ольховский, а чому нема cвідчень євреїв, якіх захищав і рятував Бульба? Чому тількі його свідчення? Чому євреї , документи і свідки кажуть про те, що він вбивав?

Іван Ольховський Єврейки, які працювали у друкарні Бульби-Боровця, пізніше були знищені німецькими властями, єврейка Шапіро,що працювала у їдальні “Поліської Січі”, перейшла до червоних партизанів, а Хаїм Сигал сам переховувався під іншим прізвищем у Німеччині. Прошу назвіть свідків та документи, які кажуть, що Бульба убивав. Тільки, будь ласка, не долучайте сюди спогадів 10-річної дівчинки, яка виїхала з Олевська в Ізраїль і написала їх через 55 років, де виклала картину нібито вона “точно бачила” наказ Бульби та Смородського про знищення євреїв, але от прізвища своїх найближчих не запам’ятала.

Eduard Dolinsky Іван Ольховський в газете Боровца “Гайдамака” 22-го ноября : “«Мы как общественность Олевского района должны поблагодарить «Полескую Сич» за проделанную ею работу по ликвидации партизанства и грязи. Уничтожена паразитирующая нация ж_дов, которая пиявкой сосала кровь из живого людского тела».

Eduard Dolinsky Іван Ольховський Убитая немцами еврейка с кухни – это ваш свидетель?

Іван Ольховський Пане Долинський, ви маніпулюєте фактами. По-перше, газета “Гайдамака” ніколи не друкувалась російською мовою. Але, слава Богу, ви хоч стали користуватися “копіями з копій”, у чому вище звинувачували мене. А тепер визнали, що можна користуватися копіями з копій. Слава Богу.По-друге, якщо уважно читати цитату, висмикнуту вами, то і з неї стає зрозуміло, що “Поліська Січ” до свого розпуску 16 листопада 1941 року “Ліквідовувала партизанство і бруд” (тобто енкаведистів, більшовиків Олевського району, які складали основу партизанського загону імені Чапаєва). Не секрет, що серед енкаведистів і комуністів Олевського району були і євреї. От їх разом із совпартактивом і знищувала “Поліська Січ”, оскільки вони разом були їхніми воргами. (Читайте газету “Волинь” від 21 вересня 1941 року, де є розповідь січовика про знищення єврея-більшовика). Отож саме про знищення паразитів євреїв-більшовиків іде мова у даній цитаті, але аж ніяк не про звичайних євреїв, яких хотів від розстрілу врятувати Бульба-Боровець. По-третє, 22 листопада 1941 року, а точніше 21 листопада на свято Михайла Бульба-Боровець перебував у селі Боровому, де святкував день ангела січового душпастиря Михайла Симоновича, а отже контролювати випуск газети “Гайдамака” та доскіпуватися до формулювань не міг.(Читай1те кримінальну справу Хаїма Сигала). Зрештою, в газеті “Гайдамака” між редакторами йшла боротьба за проукраїнський і пронімецький курс. Тому у цитованому вами уривку яскраво проглядається вірнопідданство німцям редактора, який пропустив такий бальзамнадушний для гітлерівців нонсенс “Уничтожена паразитирующая нация ж_дов”. Чи ви справді згідні, що в Олевську повнісю знищена нація євреїв, чи то ви пишете так, для виклику емоцій? Єврейка з кухні вбита не була. Ви помилились. Вбиті були єврейки з друкарні. От якраз невбита єврейка з кухні Шапіро є моїм свідком непричетності Бульби-Боровця до знищення євреїв Олевська.(Читайте агентурну справу “Поліська Січ”).

Eduard Dolinsky Іван Ольховський нет, в газете Бульбы-Боровца идёт речь о всех евреях, которых расстреляла Полиська Сич- женщинах и детях, а не о мифических нкведистах.

Іван Ольховський Та ви що? І Бульба під цією бздурою підписався?

Кінець дискусії.

 


Опубліковано у НеПідшите | Прокоментуй!

«Дворушниця»

kukharchukЦе лише один із епізодів з життя мужньої жінки, вчительки з Рівненщини, секретарки Тараса Бульби-Боровця Галини Петренко-Кухарчук, який я спробував реконструювати на підставі кримінальних та агентурних справ. Він – мої квіти на її могилу напередодні її 95-річчя.

Продовження


Опубліковано у НеПідшите | Прокоментуй!

Сергій Таргоній: «Мій батько був великим патріотом України»

Targoni1    Понад два з половиною роки минуло з того часу, як на сайті «Поліська Січ» було опубліковано матеріал «Сталінські слідчі та прокурор вимагали розстрілу писаря УПА «Поліська Січ» Миколи Таргонія». Розповідь була побудована на основі кримінальної справи упівця. Закінчувалась вона тим, що після відбуття 10-річного строку ув’язнення, який замість розстрілу Особоє совєщаніє присудило Миколі Таргонію,  він був примусово поселений у село Явлєнку Ленінського району Північно-Казахстанської області, де станом на 31 травня 1956 року працював столяром колгоспу «Новий путь», був одруженим, виховув дитину. У публікації зазначалося, що подальша доля родини Миколи Таргонія невідома. Продовження


Опубліковано у НеПідшите | Прокоментуй!

Невивчений урок Тараса Бульби-Боровця

Тарас Бульба-Боровець, 1945р.

Тарас Бульба-Боровець, 1945р.

До 111-ї річниці поліського отамана

Напередодні минулорічного свята Покрови Український інститут національної пам’яті разом зі своїм незмінним партнером Центром досліджень визвольного руху випустив серію плакатів-життєписів борців проти гітлерівського та сталінського тоталітарних режимів під назвою «Проти Голіафа». Серед тих, хто удостоївся представляти український опір, уже традиційні для УІНП та ЦДВР особи: Степан Бандера, Роман Шухевич, Василь Кук, Василь Галаса – люди з бандерівської фракції Організації українських націоналістів.

Продовження


Опубліковано у НеПідшите | Прокоментуй!

Напис на пам’ятнику затверджували «втемну»

???????????????????????????????Нарешті сьогодні добився повної відповіді на публікацію репліки «Чому Президент України Петро Порошенко обминув село Білашів Ковельського району Волинської області з пам’ятником 158 жертвам українсько-польського конфлікту, а полетів віддати шану майже утричі меншій кількості жертв у сусідній Гончий Брід?»

Мушу сказати, шановні мої читальники, що вона свідчать про повну безвідповідальність чиновників від  сільського до обласного рівня. Тож читаємо і звіряємо з документами мою казку про те, як зводили нанівець народну ініціативу місцевих краєзнавців, зокрема, відомого на Ковельщині дослідника українсько-польського протистояння Петра Вільчинського, вчителя історії із села Білашів цього ж району  Миколи Чуля. Ентузіасти обійшли старожилів сіл Білашів, Грушівка, Іванівка, Перковичі, які належать до Білашівської сільради, і опитали, що їм відомо про вбивство односельців поляками – учасниками самооборони, вояками партизанських загонів Армії Крайової, які згодом влилися до 27-ї Волинської дивізії піхоти АК.  І ті їм розповіли про півтора сотні трагічних доль. Далі була народна толока зі збору коштів на увічнення пам’яті жертв. Участь у ній взяли навіть українці з діаспори. І ось, коли вже зведення пам’ятного знака вийшло на фінішну пряму, голова сільради В. Денищук замислився, яким має бути напис на ньому. Йому, очевидно, не подобалась пропозиція краєзнавців про увічнення жертв польських нападів 1943-1944 років. І він поспіхом звертається до голови обласної комісії у справах увічнення  пам’яті жертв війни та політичних репресій та водночас заступника голови Волинської облдержадміністрації  Світлани Мишковець з проханням затвердити на пам’ятнику напис на кшталт «добрих» совєтських часів: «Загиблим односельчанам с. Білашів». Та коли лист ще був у дорозі до обласного центру, голова почухав потилицю, і, очевидно, сам зрозумів, що поспішив зі своєю пропозицією, не вказавши навіть, коли загинули односельчани. І до Луцька летить новий лист з проханням погодити дещо уточнений у часовому вимірі напис: «Загиблим односельчанам у роки Другої світової війни». У цьому ж листі, аби,очевидно, мати хоч якесь оправдання перед громадою та краєзнавцями, сільський голова пише, що «пам’ятний знак встановлюється в пам’ять  про загиблих односельчан, в тому числі жертвам українсько-польського збройного конфлікту 1943-1944рр. На плитах, які передбачається встановити, буде увічнено пам’ять 158 односельчан». Тобто, аби нівелювати головну мету зведення пам’ятного знака – півтори сотні жертв польських нападів, В. Денищук переводить їх у категорію «у тому числі», замовчуючи при цьому, хто належить до основної категорії  «не в тому числі», тобто, головний у пошануванні.

З наближення відкриття пам’ятного знака, краєзнавці, очевидно, надокучують сільському голові запитанням, який усе-таки буде напис? Голова усіляко відбивається, бо тих не влаштовують його варіанти. Ба більше, виявляється на пам’ятному знаку навіть не буде вказано, що він споруджується на честь загиблих у чотирьох селах, що належать до Білашівської сільради.

І В.Денищук сотворює третього листа до голови обласної комісії у справах увічнення пам’яті жертв війни, в якому пояснює: «У зв’язку з тим, що в попередньому листі від 31.07.2016 р. №182, направленому на ім’я Мишковець С. нами помилково замість тексту напису (епітафії) на передній плиті під хрестом пам’ятного знака було зазначено лише загальну назву проекту пам’ятного знака, просимо Вас розглянути наш лист і погодити на засіданні комісії текст напису (епітафії) на передній плиті наступного змісту: «Споруджено мирним жителям сіл Білашева, Грушівки, Іванівки (Янівки), Перкович, загиблим під час Волинської трагедії 1943-1944 років, від рук Німецько-фашистських загарбників, усім українським патріотам, хто боровся і загинув за волю і незалежність України та знайшов свій останній спочинок в різних місцях нашого краю, відомих і невідомих».

Слід сказати, що, незважаючи на те, що білашівський сільський голова у трьох листах на ім’я голови обласної комісії у справах увічнення пам’яті жертв війни та політичних репресій, заступника голови облдержадміністрації  С. Мишковець плутався у тому, який напис має бути на «передній плиті», не надав ні проекту пам’ятника, ні переліку 158 осіб з поясненням, хто ці люди, я вже не кажу про незапрошення ініціаторів встановлення пам’ятного знака, засідання комісії відбулося. Без особливих проблем було погоджено напис такого змісту: «Споруджено МИРНИМ ЖИТЕЛЯМ сіл Білашева, Грушівки, Іванівки, Перкович, УСІМ українським патріотам, хто боровся і загинув за волю і незалежність України та знайшов свій останній спочинок в різних місцях нашого краю, відомих і невідомих». Тобто, комісія, по суті питання напису вирішила «втемну», долучившись до редагування запропонованого білашівським головою варіанту, яке ще більше спотворило його суть.

На превеликий жаль, Постійна комісія з питань освіти, науки, інформаційного простору, культури та мови, національного і духовного розвитку Волинської обласної ради у відповідь на моє звернення встановити правильний напис на пам’ятнику нічого кращого не придумала, як «рекомендувати Білашівській сільраді розглянути можливість встановлення біля пам’ятника додаткових стендів з інформацією про обставини загибелі односельчан». Життя неправдивому напису продовжили.

komisija

ilovepdf_com

ilovepdf_com-1

ilovepdf_com-2

ilovepdf_com-3


Опубліковано у НеПідшите | Прокоментуй!

Чому Президент України Петро Порошенко обминув село Білашів Ковельського району Волинської області з памятником 158 жертвам українсько-польського конфлікту, а полетів віддати шану майже утричі меншій кількості жертв у сусідній Гончий Брід?

???????????????????????????????Люди подейкують, що перешкодою на шляху Президента до Білашева став недавно змінений напис на пам’ятнику, який селяни споруджували толокою за підтримки меценатів з української діаспори. Ось про що говорить він нині: «Споруджено МИРНИМ ЖИТЕЛЯМ сіл Білашева, Грушівки, Іванівки, Перкович, УСІМ українським патріотам, хто боровся і загинув за волю і незалежність України (КОЛИ???) та знайшов свій останній спочинок в різних місцях нашого краю, відомих і невідомих». Продовження


Опубліковано у НеПідшите | Прокоментуй!

Тарас Бульба-Боровець – український державник, а не банкір!

Planshet-Bulba-Borovets-1200H800-5-KopirovatГолові Олевської об’єднаної територіальної громади

ОМЕЛЬЧУКУ О. В.

 Шановний Олеже Васильовичу!

Прочитав на сайті Олевської об’єднаної територіальної громади оголошення про громадське обговорення місця встановлення погруддя Т. Бульбі-Боровцю та переглянув результати голосування. Вони  сумні. Більшість учасників обговорення, виявляється,  хочуть знівелювати значення творця  «Олевської республіки» як образу української державної влади, голосують за встановлення погруддя подалі від райдержадміністрації та людського ока – за місце біля Ощадбанку (нібито Бульба-Боровець був визначним банкіром).

Якщо Ви, Олеже Васильовичу, представник справжної української влади, творцем якої у серпні-листопаді 1941 року в Олевську був Тарас Бульба-Боровець. Якщо Ви вважаєте себе продовжувачем традицій «Олевської республіки», уряд якої, за архівними даними, господарював,  навіть краще від німців, то Ви повинні наполягати на встановленні пам’ятника Бульбі-Боровцю перед райдержадміністрацією! Він символізуватиме спадкоємність українських державних традицій і популяризуватиме серед населення борця за Українську самостійну державу.

З повагою автор книги про Т.Бульбу-Боровця «Засновник УПА (1941-1943) Іван Ольховський


Опубліковано у НеПідшите | Прокоментуй!

Єврейсько-совєтський пропагандистський чортополох (укр/eng)

znakovskаЄврейський сайт «Історія єврейських громад в Україні» ( “The History of Jewish Communities in Ukraine”) не перестає доказувати мені, що Голокост в Олевську вчинили козаки УПА «Поліська Січ» навіть  на підставі художньо-пропагандистського  твору!!!

(“Jewish-Soviet propaganda  Jewish site” The History of Jewish Communities in Ukraine “(” The History of Jewish Communities in Ukraine “) doesn’t stop proving me that the Holocaust in Olevsk was made by the Cossacks of Ukrainian Insurgent Army  ” Polissya Sich “even on the basis of fiction and propaganda book”! )  Продовження


Опубліковано у НеПідшите | Теґи: , , , , , , , , , , | Прокоментуй!

РЕПРЕСОВАНІ БУЛЬБІВЦІ

репресовані бульбівці Усі державні режими, які встановлювалися в Україні, рішуче придушували національні прагнення свідомої частини українського суспільства. Особливо жорстоко карали тих, хто домагався на рідній землі мати рідну державу, більшовики, які витворили небачену у світі карально-репресивну систему з мільйонною армією екзекуторів та безмежжям концентраційних таборів.  Продовження


Опубліковано у НеПідшите | Теґи: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , | Прокоментуй!

УПА “Поліська Січ” не брала участі у погромі олевських євреїв (укр/eng)

???????????????????????????????Єврейський сайт «Історія єврейських громад в Україні»http://jewua.org/olevsk/ поширює неправдиві та спотворені факти про Голокост євреїв у Олевську, посилаючись на пропагандистську писанину відомого американського «дослідника» Джареда Макбрайта. (Jewish site “The History of Jewish Communities in Ukraine”  propagates false and distorted facts about the Holocaust of Jews in Olevsk, referring to the writing of the famous American researcher Jared McBride).
Продовження


Опубліковано у НеПідшите | Теґи: , , , , , , | Прокоментуй!