Ігор Бігун
банда Бульби-Боровця до Української повстанської армії стосунку не має
2 янв в 15:51|Ответить
Оскільки у спільноті «Український Визвольний Рух – ОУН та УПА» соціальної мережі «Вконтакте» з’являються подібні заяви та ще й з проханням відповісти, тому я охоче це роблю.
Перша ознака «банди Бульби-Боровця» – тризуби та жовто-блакитні стрічки на головних уборах та на рукавах. (Дивись фрагмент знімка, надрукованого у газеті «Волинь» 21 вересня 1941 року). Правда, з 1942 року, відколи гітлерівська державна машина в Україні запровадила колективну відповідальність за вбивство німецького солдата, службовця чи грабунок або знищення майна, бульбівські «банди», аби не насилати на українське населення карателів, під час антинімецьких акцій переодягалися в радянських партизанів.
Друга ознака «банди Бульби-Боровця»: прийняття присяги на вірність українському народові перед національним жовто-блакитним прапором, священиком та мешканцями Олевська 15 вересня 1941 року. (Читай газету «Гайдамака» №2 від 21 вересня 1941 року).
Третя ознака «банди Бульби-Боровця»: проголошення української влади і призначення районних, міських управ та комендантів української міліції. (Читай рапорт у книзі Романа Перенка «Слідами армії без держави» про проголошення Акту самостійності України в Рокитному, статтю «День слави і радості» у газеті «Гайдамака» №2 від 21 вересня 1941 року про проголошення української влади в Олевську).
Четверта ознака «банди Бульби-Боровця»: публікація в газеті «Гайдамака» №5-7 циклу просвітницьких статтей з української історії та державності під назвою «Хто ми такі?».
П’ята характерна ознака «банди Бульби-Боровця»: прийняття наказів, ухвал, звернень, відозв, статутів. Зокрема, «Закону українського партизана» 1941 року (ЦДАВОВУ.-Ф.-3837.-Оп.1.-Спр.9.-Арк11), «Закону українського партизана» від 15 вересня 1942 року (ЦДАВОВУ.-Ф.-3837.-Оп.1.-Спр.9.-Арк11), короткого організаційного статуту УНРА (ЦДАГОУ. Ф.1. Оп.23.Спр.930. Арк.103-105), звернень «Трудящі України!» (ЦДАГОУ. Ф.62. Оп.1.Спр.239. Арк.127), «Поляки!» (ЦДАГОУ. Ф.62. Оп.1.Спр.239. Арк.67), «За що бореться УНРА? (ЦДАГОУ. Ф.62. Оп.1.Спр.239. Арк.159). Правда, в «Законі українського партизана» чомусь сказано, що «український партизан –не бандит, а вірний син і патріот України, а партизанська війна – не грабіж, а початок Української національної армії».
Шоста характерна ознака «банди Бульби-Боровця»: вона діяла з відома Президента УНР на вигнанні Андрія Лівицького, звітувала йому. У повоєнний час Бульба-Боровець навіть одержав письмове повноваження від Президента, в якому він називається «головнокомандувачем українських повстанчих військ», а 1975 року – ще й нагороду Президента УНР – «Воєнний хрест».
Словом, з якого боку не глянь, на Бульбину організацію – суцільний «бандитський жах», ніде проби ставити. Правда, мені лише одне не зрозуміло, чим той, хто називає військові формування Бульби-Боровця «бандою», відрізняється від гітлерівських та сталінських окупантів України, які так само іменували його загони?
