Виставка «Українська Друга світова» поблизу КМДА в м.Києві
Нині Україною мандрує фотодокументальна виставка “Українська Друга світова”, яку організував Український інститут національної пам’яті за участю Центру досліджень визвольного руху. На її відкритті у Києві директор Інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович зазначив: «Ми вирішили показати всю багатоманітність Другої світової війни, яка відбувалась на території України, і участь українців у цій війні». А у Львові, як передає агентство Галінфо, чоловий УІНП заявив: «Доки в свідомості українців існуватимуть міфи, зокрема, пов’язані з Другою світовою, до тих пір нами будуть маніпулювати і нас розколювати. Щоб спростовувати ці небезпечні міфи, Український інститут національної пам’яті підготував цю виставку». Не знаю, чи хтось міг би не вітати таку чудову ідею.
Однак втілення її, виявилося не таким чудовим. Зокрема, маю на увазі 15-й стенд: «За незалежну Україну. Українська повстанська армія». В інформації «Постання УПА» зазначається: «Формування боївок і сотень УПА розпочалося під керівництвом волинського військового референта Василя Івахова – «Сома» у січні 1943 р.».
А тепер давайте звернемося до книги Ігора Марчука «Командир УПА-Північ Дмитро Клячківський – «Клим Савур», де події цього часу викладені на підставі документів, а не голослівно, як на стенді УІНП. Історик, зокрема, подає листа волинського крайового провідника ОУН(Б) Дмитра Клячківського «Охріма» до Сарненського окружного провідника Івана Литвинчука «Дубового» від 3 лютого 1943 року, де зазначено: «Друже «Дубовий»! До Вас їде Іван. З мого наказу він перебирає на цілій лісовій полосі, також і у вас від Бресту по Гомель, військові справи. Він буде кермувати всіма військово-партизанськими акціями по тій території. Всі військово-партизанські частини, розкинені на тій території, а також і ваша військова частина йому підпорядкуються, чи як окрема бойова група, чи просто увійде у сформовані ним частини». Як підкреслює дослідник, у коментарі до цього листа, «зміст його свідчить, про наявність на Поліссі військово-партизанських частин ОУН(Б), які не використовували назви УПА і мають бути об’єднані під керівництвом Сергія «Качинського «Івана» в один військовий відділ. Очевидно, відділ, про який згадано в тексті – це перша сотня під командуванням Г. Перегійняка-«Коробки». Сформована вона була 22 січня 1943 року на хуторі Поляни Сарненського району Рівненської області.
Лише 15 лютого, а не в січні 1943 року крайовий військовий референт ОУН(Б) Північно-західних українських земель Василь Івахів -«Сом» у селі Піддубцях Теремнівського району скликав нараду обласного та окружного активу ОУН(Б), щоб обговорити створення національних партизанських загонів,- пише Ігор Марчук. Але й на цій нараді не було мови про те, що військові формування ОУН(Б) матимуть назву Українська повстанська армія. Тільки на переговорах крайового керівництва ОУН(Б) з Тарасом Бульбою-Боровцем 9 квітня 1943 року було досягнуто домовленості про використання бульбівськими і бандерівськими відділами на той час уже популярної назви УПА, йдеться у книзі історика.
Виставка «Українська Друга світова» поблизу КМДА в м.Києві
Ще один міф УІНП створив у замітці «У боротьбі з нацистами», де сказано, що Антинімецький фронт УПА відкрила 7 лютого 1943 року нападом на німецьку комендатуру міста Володимирця на Рівненщині. Водночас у звіті оперативної групи НКВД СССР, складеному після січня 1943 року зазначається: “В середине октября нам стало точно известно, что один из отрядов “Т. Бульбы” совершил вооруженный налет на с.Межиричи (райцентр), где им были убиты: немецкий комендант района, ляндвирт и голова райуправы”.
Ще про одну анти німецьку акцію отамана у своїх спогадах пише колишній командир групи розвідки радянського спеціального партизанського загону Дмитра Медведєва – Борис Крутиков: “В ніч з 2-го на 3 грудня 1942 року група озброєних людей, які видавали себе за радянських партизанів (для цього на головних уборах були начіплені червоні стрічки або червоні зірки і встановлено пароль “Сталінград – Москва”), зробила наліт на районний центр Ровенської області м.Тучин. Після невеликого бою з німцями та поліцією (як пізніше виявилось, поліція про це була вже повідомлена), група розпочала вивезення майна типографії. Шрифти, ротаційні машини та деякий інший інвентар типографії було навантажено на сани. Основні типографські машини залишились невивезеними. Через 1,5-2 години, коли з міста Рівне під’їздили на машинах німці, група залишила м.Тучин і виїхала в напрямку на північ. Прийнявши цю озброєну групу за радянських партизан, я активно допомагав їм у погромі районної управи і вивезенні типографії. Вранці група опинилась в селі Медведівка. Після відпочинку мене було запрошено до отамана. Цим отаманом виявився Тарас Боровець“.
Як зазнчає кандидат історичних наук Юрій Каліберда у журналі «Воєнна історія» №1 за 2010 рік, «першим бойовим виступом відділів А. Мельника проти німецьких окупантів слід вважати збройний напад групи під командуванням поручника Білого наприкінці січня 1943 року на в’язницю в місті Дубно, наслідком якого стало звільнення 60 в’язнів».
Дуже жаль, що намір Українського інституту національної пам’яті показати багатоманітність Другої світової війни та спростувати живучі міфи про неї, у нашому випадку перетворилося на чухрання історії та творення нових міфів.
Схожі матеріали:
НОВИНИ КНИГОВИДАННЯ: Тарас Бульба-Боровець – засновник УПА;
Беріг кожну нашу душу. До 105-річниці з дня народження Тараса Бульби-Боровця;
Тарас Бульба-Боровець — організатор УПА;
У Володимирці відзначили 70-ту річницю першого бою відділів ОУН(б);
“Холодний Яр” – колиска боївок ОУН(б) на Поліссі.
