Полеміка Володимира В’ятровича та Івана Ольховського на Фейсбуку 24 жовтня 2016 року.
Розпочалась вона із коментаря до уривка відеовиступупу Володимира В’ятровича у програмі «Розсекречена історія. Волинь» на першому телеканалі України, у якому директор Українського інституту національної пам’яті звинуватив Тараса Бульбу-Боровця в участі в антипольських акціях.
Іван Ольховський: Volodymyr Viatrovych поширює фейкову інформацію про участь Бульби-Боровця в антипольських акціях. Це він робить не вперше. У своїй книзі “Засновник УПА (1941-1943)” я зауважив, що він у своїй книзі “Друга польсько-українська війна” не навів жодного ані документа АК, ані УПА, ані червоних партизанів, у якому було би зазначено прізвище хоча б одного керівника бульбівського підрозділу, який брав участь у нападах на мирне польське населення. Голослівні звинувачення Бульби-Боровця у причетності до антипольських акцій зняла низка польських істориків. Ретельно перевіряв факти нібито причетності бульбівців до антипольських акцій добре відомий Гжегож Мотика. Його вердикт: жодного документа, що підтверджував би участь бульбівців у волинській різанині не знайдено. Про це він написав у своїй грунтовній книзі “Українська партизанка”.Сам Бульба-Боровець у листі до Проводу ОУН (Б)від 25 березня 1943 року, тобто від початку антиполльських акцій, засуджував їх і ніколи не долучався. Ось цитата з цього листа: “Польське питання. На згаданій нашій нараді 21.1.1943 р. ця справа була всебічно обговорена. Тимчасом, замість дотримуватися устійненої тактики, Організація (тобто ОУН-Б) в останніх днях відкрила для українців ще один фронт — польський. Пішли в рух сокири, віхоть. Вирубуються та вивішуються цілі родини і випалюються польські оселі. “Сокирники” вирубують та вивішують ганебно безборонних жінок і дітей, а польський боєвий актив поховався по лісах і організується в контрударні банди, які починають відплатні акції на українському населенні”. Але, незважаючи на всі ці аргументи, Володимир В’ятрович і далі продовжує поширювати фейкову інформацію, що є дивним як для науковця та держчиновника.
Volodymyr Viatrovych: Відповідаю, але не Вам, а Вашим читачам. Тому, що Ви знаєте насправді що таких документів є багато, але вперто їх ігноруєте. Отож польські документи: «Групові вбивства поляків почалися на півночі, у Сарненському і Костопільському повітах, де діяв, головним чином, так званий Тарас Бульба, що представлявся головним командиром української народної армії»1. Сивіцький М. Історія польсько-українських конфліктів. — Т. 2. — С. 88. Схожу інформацію керівництву польського уряду подавав і генерал Ровецький: «У березні цього [1943] року Волинь опанувала анархія, розпочата наприкінці лютого діяльністю націоналістичного антисовєтського бандита Бульби Боровця в Сарненському повіті; розширилася на Костопільський, сягнувши кількості 4 тисячі. Звернена була насамперед проти поляків: лісової служби та осадників. Замордованих нараховується 800. […] Дня 19—25 березня відбулася втеча зі зброєю до лісу українського Шуцманшафтдінсту і Баншутцу ― разом 6 тисяч» 2.Armia Krajowa w dokumentach. 1939—1945. — Т. III. Kwiecień 1943 — lipiec 1944. — Londyn, 1976. — S. 4—5. У звіті МВС за травень ― червень 1943 року читаємо: «До масових, однак, [антипольських ― В. В.] виступів дійшло щойно, коли сформувався український повстанський відділ під керівництвом т. зв. Тараса Бульби»3.prawozdanie. — № 9/43. — Londyn, 31.10.1943 // Mykola Lebed Papers. Ukrainian Research Institute Library, Harvard University. Box 14: Political materials, government documents. Case: Reports from the Polish Ministry of International Affairs. 1941—1943. — P. 40.
Іван Ольховський: Друзі, зауважте, В’ятрович користується не першоджерелами, де має бути зазначено як мінімум дату, назву населеного пункту, керівника операції, а лише аналітичними записками, у яких навіть немає посилання на першоджерела, на підставі яких ці аналітичні записки, звіти робилися. Відтак, доказом участі бульбівців в антипольських акціях аналітична записка (увага!!!) невідомого автора, складена через 10 місяців!!! після початку трагічних подій та без конкретних фактів не може бути. Щоб мати повніше уявлення про неї, варто процитувати хоча б абзац перед тим, що цитує В’ятрович. Ось як виглядає ця розширена цитата: «До вбивств поляків, які працювали у німецькій адміністрації, підрозділами бунтівної української поліції швидко додалися вбивства польського цивільного населення взагалі, головним чином на селі, так що скоро цілі населені пункти, колонії і села стали жертвами прихованої ворожої пропаганди. Важко встановити головних виконавців тих дій!!!!, бо на Волині, крім відділів української поліції, діяли відділи бандерівців і мельниківців, крім підпорядкованої останнім поліції – радянські диверсанти, петлюрівці, тобто відділення військових організацій з колишніх офіцерів армії Петлюри. Можна тільки встановити, що групові вбивства почались на півночі, у Сарненському і Костопільському повітах, де діяв, головним чином, так званий Тарас Бульба”. Як бачимо, сам анонімний аналітик сумнівається у тому, хто був головним виконавцем дій лише зазначає територію:«Групові вбивства поляків почалися на півночі, у Сарненському і Костопільському повітах, де діяв, головним чином, так званий Тарас Бульба”, що не є доказом участі бульбівців в антипольських акціях, а лише характеристикою території: “де діяв, головним чином, так званий Тарас Бульба”. На цій же території у Сарненському повіті, який включав сучасні Володимирецький, Дубровицький, Рокитнівський райони, діяв добре вам відомий збройний відділ ОУН під керівництвом Перегійняка-Коробки, який ще 7 лютого 1943 року вчинив напад на Волимирець. Так само слабує на факти і звіт генерала Ровецького. «У березні цього [1943] року Волинь опанувала анархія, розпочата наприкінці лютого діяльністю націоналістичного антисовєтського бандита Бульби Боровця в Сарненському повіті; розширилася на Костопільський, сягнувши кількості 4 тисячі. Звернена була насамперед проти поляків: лісової служби та осадників. Замордованих нараховується 800. […]” Зауважте, генерал не називає сіл,дат, керівників нападів, які у Сарненському повіті наприкінці лютого і у березні 1943 року здійснював Бульба-Боровець. А от польські дослідники Йозеф Туровський та Владислав Семашко зібрали і проаналізували сотні документів та свідчень з датами і назвами сіл. І що ж? Вони не знайшли жодного села, жодної колонії у Сарненському повіті, де від 9 лютого до кінця березня 1943 року відбулася хоч б одна «анархічна» акція не тільки «бандита Бульби-Боровця», а й будь-кого іншого. Józef Turowski, Władysław Siemaszko. Zbrodnie nacjonalistów ukraińskich dokonane na ludności polskiej na Wołyniu, 1939-1945.- Warszawa.-1990.-S.22-25. Але В’ятрович відкидає інформацію зі статистичними даними, навіть не аргументуючи своєї позиції.
Volodymyr Viatrovych: Радянські документи: Сидір Ковпак у своєму щоденнику за 17 червня писав про терен Рокитнянщини: «За залізницею почалася смуга націоналістів-бульбівців. Німці розпалюють національну ворожнечу. Вже багато польських сіл спалено бульбівцями, а сім’ї вирізані» Дневник С. А. Ковпака // Партизанская война в Украине. Дневники командиров партизанских отрядов и соединений. 1941—1944. — М., 2010. — С. 45.З подальших записів партизанського командира видно, що він чітко вирізняв «бульбівські» та «бандерівські» відділи. Під датою 24 червня він пише про те, що на подальшому шляху «по селах бульбівці зміняються бандерівцями» Дневник С. А. Ковпака… — С. 48. Чітке розрізнення двох груп українських націоналістів знаходимо і в щоденнику іншого партизанського командира С. Руднєва. Див.: Дневник С. В. Руднева // Партизанская война в Украине… — С. 99.
Іван Ольховський: Зауважте, Вятрович обірвав цитату з Ковпака на тому місці, коли той починає конкретно називати села. Ось продовження її: «Поляки ушли из сел в леса. Польские села Дерть, Окоп (Окопи-І.О.), Будки Рокитнянского района – пусты, ни одного поляка не увидишь – все ушли в леса». Партизанская война в Украине. Дневники командиров партизанских отрядов и соединений, 1941-1944.-Москва.-2010.-С.45. А тепер порівняйте ці дані зі свідченнями Якова Бричка, який у 1943 році був господарчим у бандерівському відділі: «Мою Карпилівку і Борове поляки з ковпаківцями спалили до тла, а ми спалили Окопи, Довган, Будки». Гадаю, тут не треба доводити, хто краще знає про спалені польські села: бандерівець Яків Бричко, який брав участь у нападі на них, чи прибулець Ковпак, який десь щось чув про бульбівців і бандерівців. А що саме такими були знання у радянського партизанського командира про течії в українському визвольному русі, свідчить його власне зізнання від 26 червня 1943 року, де він розповідає про листівку-звернення до націоналістів, яку він склав зі своїми помічниками. Ось як вона починається: «Бандерівці, бульбівці! Чи дідько вас розбере, хто ви такі». Партизанская война в Украине. Дневники командиров партизанских отрядов и соединений, 1941-1944.-Москва.-2010.-С.49.
Volodymyr Viatrovych: І ще аргумент від Ярослав Борщик: ЦДАГО України, ф. 1, оп. 23, спр. 530, арк. 8:
“Начальнику украинского штаба партизанского движения –
тов. Строкачу
Бульбовцы нападают на польские села, мелкие немецкие группы и мелкие группы партизан.
В с. Гурля Людвипольского р-на бульбовцы связали 2 польских семьи, увели их в лес и зверски зарезали кинджалами
…
В хут. Берестовец 10 мая бульбовцы вирезали 11 поляков.
В с. Александровка 21 мая бульбовцы перебили часть польского населения и сожгли село.
Сожжены польские села и хутора: Карачук – 100 дворов, Катериновка – 150 дворов, Янцека – 100 дворов, Сохи – 80 дворов. Неуспевшее бежать населения уничтожено”
Іван Ольховський: Наведений документ також не вказує керівників нападів. Коли вдається їх встановити, то виявляється це не бульбівці, а бандерівці. Наприклад, під сумнів участь бульбівців у нападах на названі польські села ставить інформація дослідників українсько-польського протистояння на Волині у 1939-1945 роках Владислава і Єви Семашків та рівненського історика Олександра Денищука. Розповідаючи про події 21травня 1943 року в селі Олександрівка, Семашки зазначають, що тут напад вчинили упівці на чолі з Василем Бричком із Борового, Семеном Царуком з Карпилівки та Іваном Волошиним з Кисорич. [1] W. i E. Siemashko. Ludobujstvo dokonane prez nacionalistow ukrainskich na ludnosti polskiej Wolynia 1939-1945.- Warszawa.-2000.- S.756. А Олександр Денищук вказує, що справді учасниками УПА під проводом ОУН Степана Бандери з названих сіл були люди з такими прізвищами. Зокрема, серед повстанців Карпилівки він називає трьох Василів Бричків та Андрія Царука, з Борового – Данила Семеновича Царука, а з Кисорич – Гаврила Волошина. [1] Олександр Денищук. Книга Пам’яті і Слави Волині. Том 16.-Рівне.-2008.- С.53,91,97. Те, що імена і прізвища повстанців у Денищука не повністю збігаються із іменами та прізвищами у Семашків – це, очевидно, через вади людської пам’яті. Однак вони, на мій погляд, у даному випадку не міняють суті справи. Польські дослідники заперечують спалення колонії Карачун: «На Карачун не було великого нападу українців через близьке сусідство її до залізничної станції Малинськ (гміна Березне), де розташовувалися німці, а також через легенду, що поляки в Карачуні мають велику кількість зброї». [1] W. i E. Siemashko. Ludobujstvo dokonane prez nacionalistow ukrainskich na ludnosti polskiej Wolynia 1939-1945.- Warszawa.-2000.- S.203. Словом, В’ятрович у своїх доказав не назвав досі жодного бульбівця, який брав участь у нападах на польські села, користується у своїх роботах неперевіреними документами, які не несуть повної інформації про події, а відтак не можуть бути доказами.
Борис Скребцов: А де воно знаходилося те село Гурля Людвипільського району?
Іван Ольховський: Пардон, у запалі полеміки я пропустив цей момент. На території Рівненщини села Гурля я не знайшов, як і Карачука – є Карачун, не було і нема Янцеки, а була Янівка. Це також свідчить про якість документів червоних партизанів і некритичне уведення їх до наукового обігу.
