
Сачук Антон на занедбаній могилі двох 5-особових родин Васютів і Міщуків із села Турія Турійського району Волинської області, яких на початку лютого 1944 року вбили вояки АК.
Днями в Інтернеті з’явилась стаття відомого американського історика Тімоті Снайдера у російському перекладі “Причины украинской этнической чистки поляков в 1943 году: региональный контекст и историческое значение Волынской
трагедии”. Дехто, здавалося б, з поважної інтернетспільноти встиг оцінити її як «отличную статью», «едва ли не лучшую статью на эту тему», «цікаву, що схиляє до роздумів, часом до дрібної полеміки». Цей коментар подаю на прохання своїх інтернетдрузів, які знають мене як дослідника цієї теми.
Перше, що вражає у статті історика, якого навіть називають №1, надзвичайно фривольне жонглювання фактами, тенденційний добір їх, перекручування та підлаштовування під власну схему бачення, що далека від об’єктивності.
Спотворення перше.
Воно в історика полягає у перестановці місцями причини і наслідку. Так у висновку своєї статті він пише: “Если мы задаемся вопросом, почему этническая чистка произошла в западной Украине, а не западной Беларуси, ответом должен быть довоенный национализм(!!!!???)”. Чуєте, не польський шовінізм на Волині, де було всього 17 відсотків польського населення і аж 68 – українського, де проводилась ганебна політика Польщі з ополячення українців, де понад тисячу українських шкіл (тобто переважної більшості) змусили перейти на двомовність, а по суті на польську мову, не захоплення кращих земель і передача їх осадникам – новим колоністам, не встановлення абсурдних податків, не приниження українців з придумування різних перешкод у купівлі землі, у здобутті середньої та вищої освіти, не облаштування концтабору Береза Картузка, для політично ненадійних, а українських націоналістів, які відстоювали права українців!!! Так міг, на мою думку, написати тільки новий колонізатор України. Якщо український довоєнний націоналізм став причиною етнічної чистки поляків на Волині, то у що ж тоді вилився польський довоєнний шовінізм? На жаль, відповіді на це запитання Снайдер не дає.
По-друге, історик подає неправдиву інформацію про те, що у Західній Білорусі не було етнічної чистки поляків. А куди поділися близько 20 відсотків поляки Західної Білорусі у 1939-1941 роках та ще понад 230 тисяч у 1944-1946 роках? Випарувалися? У західній Білорусі, як і в Західній Україні відбулися етнічні чистки поляків, починаючи з 1939-го і закінчуючи 1946-м!!! Правда, вони називалися «виселенням», депортаціями»,«обміном населення», «репатріаціями», але суть та сама: «Етнічні чистки — це політика, спрямована на насильницьке вигнання з певної території осіб іншої етнічної приналежності, при цьому «етнічні чистки» можуть приймати найрізноманітніші форми, від масового переселення етнічних груп і примусу до еміграції до депортації і геноциду».
Тисячі поляків західної Білорусі опинилися у безкраїх степах Казахстану та сибірській тайзі, багато з них загинули в дорозі, на місцях перебування, а польські офіцери одержали по кулі в лоб у Катині, Биківні, Старобільську і т. д. Отже, відсутність націоналізму у Білорусі не зупинила етнічні чистки. Відтак, називати націоналізм аксіомою етнічних чисток у тому числі і на Західній Україні немає підстав. Тут їх розпочав у 1939 році сталінський режим і в 1946 –му довершив.
По-третє, Тімоті Снайдер, у висновках зазначає, що НКВД під час третьої совєтської окупації (яка почалась у 1944 році) продовжив справу УПА, депортувавши решту поляків далі на захід у Польщу. Тут історик знову ставить воза попереду коня. НКВД не продовжував справи УПА, а започаткував її у 1939 році, коли УПА не було, арештами польських офіцерів, депортаціями осадників, поліцаїв, лісників, представників адміністрації та куркулів углиб СССР і звершив у 1944-1946-му роках репатріація ми (обміном населення між Польщею та СССР).
Спотворення друге.
Воно полягає у жонглюванні цифрами.
Тімоті Снайдер у своїй статті вказує, що у «1943 г. украинские партизаны истребили около 50 тыс. волынских поляков и принудили еще десятки тысяч спасаться бегством… Приблизительно 35 тыс. жертв были идентифицированы. Список опубликован в: Siemaszko W., Siemaszko E. «Ludobójstwo dokonane przez nacjonalistów ukraińskich na ludności polskiej Wołynia 1939-1945». (Warszawa, 2000). Справді, у другому томі цієї книги на сторінці 1069 є оціночне судження авторів про 50 тисяч загиблих поляків. Але дослідники ідентифікували лише 18186-18202 поляки, які були убиті у 1943 році, про що зазначають на сторінці 1057. Тобто, історик кількість ідентифікованих подвоїв без будь-яких на те підстав, що свідчить про недобросовісну роботу з джерелами, на які посилається. Я вже не кажу про кількість польських жертв, у перші дні нападів – кінець березня – початок квітня 1943 року, яку він подає, не посилаючись на джерела. За його даними, у це час загинуло 7 тисяч беззбройних поляків. Навіть за припущеннями Семашків протягом березня-квітня 1943 року могло загинути лише 4453 мирні польські жителі. Словом, ми маємо справу з відвертим спотворенням істориком картини перебігу етнічних чисток поляків на Волині.
А ось що пише Тімоті Снайдер у своїй статті про українські жертви під час проведення на Волині етнічних чисток: «Вероятно 10 тыс. украинцев были убиты польскими отрядами самообороны, советскими партизанами и немецкими полицейскими на протяжении 1943г.». А скільки українців було вбито у цей час польськими партизанськими загонами Армії Крайової? Може таких не було? Історик тут чомусь набирає в рот води. Він ретельно обминає факти нападів польських проаківських партизанських загонів, цілу хроніку яких з 30 серпня по 16 листопада 1943 року виклав Ігор Ільюшин на сторінках 155-156 «Протистояння УПА АК(Армії Крайової) у роки Другої світової війни», з якою добре знайомий, бо рясно її цитує. За зібраними мною даними, лише у селах Любомльського району Висоцьк, Рівне, Штунь, Вижгів, Бабаці,Бережці, Лисняки, Замлиння, Бовтуни, Терехи загін АК Казиміра Філіповича («Корда») знищив у вересні-грудні 1943 року відповідно 34,31,61,23,14,22,12,9,4,3 мирних українських жителів, серед яких жінки, старики діти встановлені поіменно. Цей же загін разом зі ще одним загоном АК Владислава Чермінського («Яструба») 12.10.1943 року спалив села Полапи і Сокіл Любомльського району і вбив відповідно 39 та 10 мирних українців встановлених поіменно.
Спотворення третє.
Воно полягає у затушовуванні результатів етнічної чистки, зміщенні акцентів з головного винуватця злочину на епізодичного.
Навіть якщо допустити, слідом за Снайдером, що УПА під проводом ОУН Степана Бандери у 1943 році під час етнічних чисток на Волині знищила 50 тисяч поляків і змусила кілька десятків тисяч виїхати, виникає запитання, а де поділися на Волині ще щонайменше 250-280 тисяч поляків? Хто їх вичистив? Виявляється, що близько 70 тисяч або 20 відсотків їх виселив углиб СССР сталінський режим у 1939-1941 роках. Десятки тисяч з них замерзли, вмерли від хвороб, непосильної праці, були розстріляні НКВД. Ще майже 150 тисяч Сталін переселив до Польщі у 1944-46 роках. Тисячі поляків на Волині знищили нацисти (багатьом відомі трагедії сіл Озірці, Обірки та інших)_ще тисячі вивезли на роботи до Райху, не жалували поляків і червоні партизани, підставляючи під німецький удар цілі їхні села, в яких самі ж знаходили притулок, та ліквідовуючи їхніх офіцерів-націоналістів. Тобто, з наведених цифр видно, хто головний організатор і виконавець етнічної чистки поляків на Волині. Але американський історик зміщує акцент на бандерівську УПА. Перед нами очевидна маніпуляція: перекладання відповідальності за злочин з ініціатора-організатора і довершувача його на одного з епізодичних учасників.
Спотворення четверте.
Хибна паралель з етнічними чистками у Югославії у 1990-х роках.
Тімоті Снайдер вважає, що етнічних чистки на Волині подібні до Югославських за такою ознакою: «(1) предшествующее крушение государственной власти». У нас на Волині кажуть, попав пальцем у небо. Так от, американський історик на повному серйозі вважає, що:«к июлю 1943г. УПА разрослась до 20 тыс. бойцов(без посилання на джерела), взяв под свой контроль практически все крупнейшие населенные пункты на Волыни(!!!!???)Ви чули таку фантастику? Прикметно, що автор статті не називає жодного «крупнєйшего населенного пункта» Волині. Відтак навіть найзатурканіший волинянин може запитати його: А куди тоді з Рівного переніс свою резиденцію гауляйтер України Еріх Кох? Він часом не потрапив у полон до УПА? А що ж робив у цей час обергруппенфюрер СС і генерал поліції на окупованих територіях СССР Еріх фон дем Бах Залевський? Невже його Гітлер представляв до чергової нагороди за повну здачу Волині під контроль «банди» УПА?
Другою спільною ознакою етнічних чисток, за Снайдером, є «(2) бóльшая война, служащая покровом этнической чистке». Точно! Але якщо у Югославії цим «покровом» користувалися то серби, то хорвати, а то і…, то на розшматованій нацистами, червоними партизанами, польською самообороною та аківськими загонами Волині ніхто не здогадався ним скористатися, окрім бандерівської УПА!!! Всі окупанти Волині були альтруїстами та пацифістами! Не вірите? А я вірю Тімоті Снайдеру! Навіть його висновку, що історична пропаганда підпільної бандерівської УПА на Волині була сильнішою від німецької, совєтсько-партизанської, польсько-аківської, мельниківської і бульбівської разом узятих. Відтак тут вони могли чинити що завгодно. Тільки, якщо в Югославії хорвати зі своєю історичною пропагандою та етнічними чистками зуміли вибороти незалежність, то бандерівцям з набором цих же інструментів цього зробити чомусь не змогли. Але,очевидно, це не найсуттєвіший момент у історичних паралелях Тімоті Снайдера.
Тут можна було б продовжувати розповідати про незнання американським дослідником деталей, хто коли керував УПА під проводом ОУН(Б), як перетікав українсько-польського конфлікт Волині у часовому та територіальному вимірі, та ще багато про що. Але все це дрібниці у порівнянні із засадничими хибами, які названі вище.
На знімку Сачук Антон на занедбаній могилі двох 5-особових родин Васютів і Міщуків із села Турія Турійського району Волинської області, яких на початку лютого 1944 року вбили вояки АК.
Схожі матеріали:
104-річний Олексій Вітошко – свідок українсько-польського протистояння на Костопільщині (Відео);
Досліджуємо українсько-польське протистояння під час минулої війни на Костопільщині;
Відео Презентації книги Ґжеґожа Мотики українською мовою в Києві;
Зігнули Мотику;
Польська прокуратура порушила кримінальну справу проти першого відділу боївок ОУН(б) на Поліссі;
Відеоспогади Миколи Євстафієва, працівника друкарні Бульби-Боровця.