У погоні за великою кількістю жертв волинської різанини польські дослідники Семашки заживо похоронили близько 200 мешканців колонії Їльники на Рівненщині

ilniki_plan-03Досліджуючи українсько-польське протистояння на Волині у роки Другої світової війни, я зустрів на сторінці 201-й першого тому книги польських дослідників цього ж питання Владислава і Єви Семашків «Геноцид, вчинений українськими націоналістами над польським населенням Волині у 1939-1945 роках» надто підозрілу розповідь про колонію Їльники (нині це територія Березнівського району Рівненської області). Ось вона: «Колонія Їльники. Колонія польська. У березні 1943 року українські боївки під час нападу знищили колонію цілком. Частина мешканців замордована на терені колонії. Ті, хто лишився, втікали у єдиний вільний від боївок бік – на південний схід, де були багна, у яких частина втікачів втопилась, а частину українці догнали і замордували. Таким чином загинули всі мешканці, тобто 200 осіб. Не врятувався ніхто. Польські садиби були спалені».

Під цією інформацією стоїть посилання аж на п’ять джерел: протокольний запис показів свідка (прізвища не вказано) польським Інститутом національної пам’яті у Кошаліні, збірка розповідей 23 авторів про Березнівську та Костопільську гміни, спогади Глівінського Станіслава, свідчення Гайдамович Олени та якогось Модринського.

Але мене насторожило, що така кількість свідків не змогла назвати за іменем жодного мешканця колонії. Відтак я почав шукати джерела, які би повідомляли хоч про когось із жителів Їльників. І ось надибую польський сайт «Strony o Wolyniu» («Волинські сторінки») http://wolyn.republika.pl/opisy/ilniki-03.html, знаходжу на ньому Костопільський повіт, гміну Березне, колонію Їльники і читаю: «Анастасія Дзембовська, яка народилася 1918 року у Курганах (колонія, яка розташована поруч з Їльниками), спростовує чутку, яка зародилася у 1943 році про те, що нібито усі мешканці колонії Їльники у кількості 200 осіб були вигнані українськими націоналістами на багна і втоплені (поодинокі випадки не можна виключати).  Однак більшість вчасно втекла до віддаленого на 4 кілометри містечка Березного (між Їльниками і Березним ріс ліс). Потім декому вдалося дістатися до Костополя (наприклад, з німцями, які залишали гарнізон у Березному). Цю інформацію також підтверджує Ядвіга Жарчинська, яка народилася в Їльниках і мешкала тут до 1943 року».

Поруч сайт подає список 184 мешканців польської національності колонії Їльники, 181 з яких пережив конфлікт, оселився у Польщі, Франції, США та інших країнах. Лише троє мешканців вчителі Йордановські та жінка на прізвище Ровенець стали жертвами конфлікту у сусідніх селах Липники та Антолін.


Про автора Iван Oльховський

журналіст, дослідник української історії, видавець
Опубліковано у НеПідшите. Додати до закладок постійне посилання.
Comments:

Напишіть відгук