Люди подейкують, що перешкодою на шляху Президента до Білашева став недавно змінений напис на пам’ятнику, який селяни споруджували толокою за підтримки меценатів з української діаспори. Ось про що говорить він нині: «Споруджено МИРНИМ ЖИТЕЛЯМ сіл Білашева, Грушівки, Іванівки, Перкович, УСІМ українським патріотам, хто боровся і загинув за волю і незалежність України (КОЛИ???) та знайшов свій останній спочинок в різних місцях нашого краю, відомих і невідомих».
Я став запитувати «МИРНИХ ЖИТЕЛІВ» вказаних сіл, чи бува вони не замовляли собі за життя пам’ятника. Вони мене, м’яко кажучи, не зрозуміли.
Тоді я пішов до голови місцевої сільради з’ясувати наступні запитання: Чому це біля підніжжя пам’ятника «УСІМ українським патріотам, хто боровся і загинув за волю і незалежність України та знайшов свій останній спочинок в різних місцях нашого краю» викарбувано прізвища людей тільки з чотирьох сіл їхньої сільради? Хто це визначив, що «наш край» обмежується Білашевом, Грушівкою, Іванівкою та Перковичами? Зрештою, як саме «боролися за волю і незалежність України» однорічний Демчук Миколка, трирічна його сестричка Віра та чотирирічний братик Василько?
Голова замахав руками, що всі ці питання не до нього?
– А до кого?- перепитую.
– Це рішення спеціальної обласної комісії з ухвалення напису…
– А ви знаєте, що викарбувані прізвища – це жертви нападів партизанських відділів Армії Крайової, які гуртувалися поруч на пляцувці у Засмиках у 1943-1944 роках?
– Так, знаємо, певне, понад 90 відсотків там таких, – відповідають за голову працівники сільради.
– А хто складав списки жертв і представляв їх на обласній комісії?
– Ковельський краєзнавець Петро Якович Вільчинський, наш вчитель історії Чуль Микола Якович…
Пан Петро з величезним розчаруванням розповідає, що на пам’ятнику спорудженому за кошти меценатів та місцевої громади був правильний напис – це жертви польських нападів 1943-1944 років. Його самого ні на яку комісію не запрошували, а зібраними ним доказами просто знехтували. Обурений змістом цього неправдивого напису на догоду братам-полякам Микола Якович Чуль, а також свідки подій 1943-1944 років із названих сіл, серед яких я проводив опитування. Вони просять допомоги у встановленні справедливого напису. Було б добре, якби його виготовили за кошти тих, хто затверджував цей недолугий. 
